Фрилансеры предложат свои варианты уже через несколько минут!
Публикация заказа не займет много времени.
ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………........3
Розділ 1. «Український палімпсест» Оксани Забужко в рецепції літературних критиків та  в самопрезентації автора……………….…………………………..6
Висновки до розділу............................................................................................11
Розділ 2.  Деконструкція палімпсесту як динамічний літературознавчий феномен………………………………………………………………..………... 12
Висновки до розділу……………………………………………………………16
Розділ 3. «Український палімпсест» Оксани Забужко і досвід деконструкції………………………………………………………………… …17
3.1. Досвід differаnce в тексті Оксани Забужко………………………………..17
3.2. Перекидання традиції письма……………………………………………..20
Висновки до розділу……………………………………………………………22
Розділ 4. Джерела творчості Оксани Забужко у механізмі палімпсесту………………………………….…………………………………..23
4.1.    Феміністичні точки зору О.Забужко та Сильвії Плат………………….23
4.2. Леся Українка як екзистенйійно-творчий ідеал Оксани Забужко……….25
Висновки до розділу……………………………………………………………27
Висновки…………………………………………………………………….......28
Список використаних джерел………………………………………………...30










                                                 ВСТУП

Оксана Забужко – сучасна українська письменниця, яка вражає своїми творами. Сьогодні її тексти вже перекладено та опубліковано українською, англійською, німецькою, російською, французькою, хорватською, фінською, чеською, польською, білоруською та японською мовами.
Оксана Забужко спробувала себе і в жанрі інтерв’ю - ріки, в якому розповідається доля, погляди, життєвий шлях самої авторки.
Читаючи твір письменниці “Український палімпсест ”, поринаєш в світ дивовижної розмови двох досвідчених жінок, що оповита пам’яттю та забуттям, які взаємопов’язані та не існують окремо один від одного.
Відповідаючи на питання Ізи Хруслинської, Оксана Забужко описує факти своєї біографії та психологічного становлення, зокрема згадуючи книжки та авторів, які справили на неї вплив (Леся УкраїнкаСільвія ПлатІрина Вільде), описуючи свої дитячі та університетські роки, а також досвід за кордоном. Книга містить численні докладні та детальні коментарі з поясненням згадуваних подій, особистостей. Оксана Забужко вводить і пояснює факти, які творять українську культуру наводячи історичні пояснення та наводячи приклади людських доль в різні історичні періоди. Описано також мотивації та особливості творів Оксани Забужко, як художніх, так і літературознавчих. Однією з тем розмов також стали польсько-українські стосунки. Значну увагу приділено Чорнобильській катастрофі та її культурному та політичному значенню. Окремі розділи присвячено Катерині Білокур та Юрію Шевельову.
Читач знайде тут відповіді, які суспільство завжди хоче почути від популярного письменника. Питання про життя і творчість, про біографію і долю, про улюблені книжки та культурні взірці для наслідування чергуються роздумами про сучасний світ і місце в ньому України, про її історичний шлях та генетичні хвороби української незалежності після 1991 року.

Актуальність теми. В наш час ми маємо багато втрачених та забутих пам’яток, витворів мистецтва, подій.
Вихід цієї книжки українською мовою ( а не польскою, як раніше), повернення на її рідну територію, є важливою подією, адже вона належить українському читачеві, якому важливо на даному етапі зрозуміти себе, згадати свою істрію. І можливо, на новому тексті палімпсеста проявляться старі записи.    
Інтерв’ю-ріка Оксани Забужко “Український палімпсест ” відкриває нам зовсім нові території світогляду і нагадує про те, якою була наша держава і що нам залишила.
Оксана Забужко, за розмовами якої опинився її життєвий шлях, розкриває нам його в сьогоденні, в моделі деконструкції. Завдяки образу палімпсеста, на деякий час ми повертаємося в минуле, щоб зрозуміти деякі моменти життя письменниці і спробувати відтворити в своїй свідомості її ідеї, зрозуміти, що вона хотіла нам донести через свої дивовижні та вражаючі твори, в сьогоденні ми відкриваємо для себе новий і геніальний життєвий шлях письменниці на тлі певних історичних подій крізь призму  пам’яті та забуття.
Мета роботи – дослідити «Український палімпсест» як деконструктивний проект, виявити ознаки деконструкції у творі.
Мета ставить перед нами такі завдання:
  • узагальнити літературний досвід рецепції Оксани Забужко;
  • розглянути твір в часі деконструктивізму;
  • розглянути палімпсест як образ деконструкції;
  • визначити досвід differаnce в тексті;
  • розглянути філософські мотиви пам’яті та забуття;
  • розглянути текст як перекидання традицій письма;
  • розглянути джерела історії літератури;
  • визначити вплив Лесі Українки на творчість Оксани Забужко;
  • визначити спільність поглядів Сильвії Плат та Оксани Забужко.
  • розглянути «Український палімпсест» в самопрезентації авторки.

Об’єкт дослідження – інтерв’ю-ріка Оксани Забужко «Український палімпсест».
Предмет роботи – деконструкція у тексті.
Методи дослідження – міждисциплінарне прочитання тексту.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку та списку літератури.























РОЗДІЛ I.«УКРАЇНСЬКИЙ ПАЛІМПСЕСТ» ОКСАНИ ЗАБУЖКО В РЕЦЕПЦІЇ ЛІТЕРАТУРНИХ КРИТИКІВ ТА В САМОПРЕЗЕНТАЦІЇ АВТОРА.
2013 рік можна умовно назвати роком Оксани Забужко в Польщі. 8 листопада видання «Український палімпсест» потрапило в польські книгарні. Це інтерв’ю-ріка, яке в О. Забужко взяла польська публіцистка Іза Хруслінська. Вступ до «Палімпсесту» написав головний редактор щоденника «Gazeta Wyborcza» Адам Міхнік, який відзначив, що поляки про Україну знають дуже мало, не розуміють способу мислення українців тощо. На думку автора, розмова з О. Забужко може допомогти змінити цю ситуацію. «Письменниця весь час показує українське минуле як постійне змагання з чужинською аґресією, головним чином з російським тиском», – наголошує А. Міхнік і водночас відзначає, що для польського читача особливо цікавим повинно бути ставлення О. Забужко до Української повстанської армії. За словами редактора, українська письменниця не намагається заперечувати жахливих убивств польського населення, але й звертає увагу на контекст і нагадує, що роль УПА не можна зводити лише до антипольської акції. «У вояках УПА Оксана Забужко бачить символ чесності і трагізму українського минулого. Вона нагадує, чим була етика УПА, людей, від яких радянська влада вимагала відмови від ідеалів, за які вони боролися». - [ 17 ]
Найважливіше у цьому інтерв’ю Оксани Забужко - сам факт публікації його українською мовою. У передмові авторка зазначає,що «повернення «назад» на українську мову,туди куди вона генетично належить є неуникненним і обов’язковим». [ 7,с. 5 ]  Бо тільки український читач є головним героєм цієї «інтерв’ю - ріки», якого все життя намагається зрозуміти письменниця. Та майже неможливо уявити, щоб так саме бачили аналогічну потребу й закордонні колеги Оксани Забужко. На думку Оксани Фаростіної : «Повернення цього твору до тих,кому він присвячувався свідчить, радше, про негаразди вдома. Цю версію потверджує ще одна ознака, яка спершу видається формальністю: примітки з поясненнями. В оригінальному польському виданні такі енциклопедичного кшталту примітки безперечно необхідні, надто коли сам текст «інтерв’ю-ріки» фактично є українською енциклопедією, розповіддю.». [12]  Зрозуміло, що польські читачі потребують роз’яснень щодо термінів «Української Галицької Армії», «Симона Петлюри» та «Соломії Павличко». Але те, що ці примітки залишилися і в українському перекладі, може свідчити не лише про послідовність видавництва. Чи ж не потрібні такі примітки й багатьом українським читачам? І саме їм цю книжку можна радити як «вступ до українознавства», зокрема й тому, що в бесіді з Ізою Хруслінською Оксана Забужко значно толерантніша до таких співвітчизників, ніж у своїх «домашніх» інтерв’ю та виступах, а подекуди й художніх творах.
Ця розмова — щонайменше на два боки: якісь із приміток не потрібні українцям, а потрібні полякам, а згадка про комедію Старицького «За двома зайцями» нічого не скаже польським читачам, але є гачком для співвітчизників, зокрема тих, що вхоплять його завдяки однойменному радянському фільмові. Як зазначає Оксана Фаростіна у своїй критиці:  «Навряд чи можна стверджувати, що свідомо, але точно вправно, Оксана Забужко використовує цей прийом причарування читачів у спосіб, подібний до емоційного залучення, втягування в темній к...