Фрилансеры предложат свои варианты уже через несколько минут!
Публикация заказа не займет много времени.

Апелляционная жалоба по гражданскому делу

Апеляційному суду Запорізької області
----------------------------------------------------------
м.Запоріжжя, пр.Леніна, 162


Подається через:                        Шевченківський районний суд
м.Запоріжжя
----------------------------------------------------------
69071, вул. Чарівна 117 «А», м. Запоріжжя

Особа, яка подає апеляційну скаргу
(Відповідач):                                        Бурченко Анатолій Олександрович,
місце проживання: 69068, м. Запоріжжя,
вул. Кругова, буд. 156, кв. 4


Позивач:                Пікалов Анатолій Михайлович,
місце проживання: 69095, м. Запоріжжя,
вул. Українська, буд. 29, кв. 137


Справа №2-1191/09




АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

        22 лютого 2016 року мною, Бурченком А.О., отримане рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя (суддя Галущенко Ю.А.) від 13.04.2009 по справі №2-1191/09, згідно з яким задоволено позов Пікалова Анатолія Михайловича, визнано укладеним договір поруки від 12.02.2003 між Бурченко А.О. та Пікаловим А.М.; стягнуто з Бурченка А.О. на користь Пікалова А.М. борг за договором поруки від 12.02.2003 в сумі 349116,90 грн.; стягнуто з Бурченка А.О. в дохід держави витрати в розмірі 1730 грн.: 1700,00 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення (далі – Рішення).

        Вважаю Рішення незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав:
1. При винесенні Рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що виразилося у незастосуванні до правовідносин з поруки вимог ч.4 ст.559 ЦК України.
У Рішенні встановлено, що гарантійним листом від 12.03.2003 відповідач виступив поручителем перед позивачем за зобов’язаннями Вельможка І., який отримав в борг від позивача грошову суму у розмірі 8000 доларів США. Таким чином, правовідносини, що виникли між Бурченко А.О. та Пікаловим А.М. 12.02.2003 є договором поруки, за яким Бурченко А.О. гарантував, що у разі неповернення до 01.07.03 взятих в борг Вельможком І. у Пікалова А.М. грошових коштів, Бурченко А.О. зобов’язався погасити борг Вельможка І. до 15.07.2003.
Отже, з гарантійного листа випливає, що строк дії поруки не встановлений, але встановлений строк виконання основного зобов’язання (повернення Вельможко І. позики на користь позивача) – 01.07.2003.
Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Позивач (кредитор) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто до 01.01.2004 не пред'явив вимоги до відповідача (поручителя), тому з 01.01.2004 порука, яка виникла з договору поруки від 12.02.2003 між Бурченко А.О. та Пікаловим А.М. 12.02.2003, є припиненою на підставі ч.4 ст.559 ЦК України.
Таким чином, при винесенні Рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що виразилося у незастосуванні до правовідносин з поруки вимог ч.4 ст.559 ЦК України.
2. При винесенні Рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме: ст.ст. 256, 257, 261, 266, 554 ЦК України, а також не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Таким чином, строк позовної давності у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу з Вельможка І. почався з 01.07.2003 і закінчився 01.07.2006, тобто за 2,5 роки до звернення з позовом до суду.
Судом першої інстанції визначено строк позовної давності у межах якого позивач міг звернутися з позовом про стягнення боргу з поручителя (Бурченка А.О.), а саме: з 15.07.2003 по 15.07.2006. Отже цей строк також закінчився за 2,5 роки до звернення позивача з позовом до Бурченка А.О.
Суд першої інстанції у Рішенні встановив, що позивач звернувся до суду з позовом до поручителя лише 19.01.2009, тобто після спливу строку позовної давності. При цьому, судом помилково визнані поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності оскільки він не мав можливості звернути свої вимоги безпосередньо до боржника – Вельможка І. через відсутність повних даних щодо боржника, а саме: відомостей відносно місця проживання, поштового індексу, номерів засобів зв’язку, приймав заходів щодо розшуку боржника шляхом направлення запитів до адресно-довідкового бюро, про що надано довідки від 04.10.2005, 21.11.2007.
Але, по-перше, судом не враховано те, що у межах строку позовної давності позивач лише один раз (04.10.2005) звернувся до адресно-довідкового бюро, та й то вже після того, як закінчився шестимісячний строк для пред’явлення вимог до поручителя. Такі заходи з розшуку боржника не можуть вважатися достатніми.
По-друге, судом першої інстанції не застосовані положення ч.1 ст.554 ЦК України, згідно з якою у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Отже, починаючи з 15.07.2003 позивач знав про порушення його прав і інтересів з боку поручителя і мав можливість звернутися до нього з позовом про стягнення боргу, але не зробив цього без поважних причин. При цьому, позивачу була доступна інформація щодо повних анкетних даних, місця проживання, поштового індексу Бурченка А.О.
Таким чином, у Рішенні не наведено жодного доказу наявності поважних причин з яких позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовом саме до Бурченка А.О., як поручителя.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Справу за позовом Пікалова А.М. про стягнення з Бурченка А.О. боргу, як з поручителя, було розглянуто без участі відповідача, який з поважних причин не зміг прийняти участь у розгляді цієї справи, оскільки з вересня 2008 року проживав у м.Москва, а 19.03.2009 був затриманий слідчим прокуратури Заводського району м.Запоріжжя в порядку ст.115 КПК України і декілька місяців утримувався під вартою у СІЗО№10 м.Запоріжжя (докази затримання Бурченка А.О. і обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою додаються).
Відповідач з об’єктивних причин не міг приймати участь у розгляді цивільної справи за позовом Пікалова А.М., заперечувати проти вимог позивача, надавати докази, а також подати заяву про застосування до вимог Пікалова А.М. позовної давності.
Тому, на підставі ч.2 ст.303 ЦПК України Бурченко А.О. просить залучити до матеріалів справи додаткові докази, а також заявляє про необхідність застосування позовної давності до вимог позивача у цій судовій справі.

        Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір з апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
        Рішенням з відповідача стягнуто судовий збір у сумі 1700,00 грн., отже судовий збір з цієї апеляційної скарги становить 1870,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. ст.ст. 256, 257, 261, 266, 554, 559 ЦК України, ст.ст.59, 291- 296, 300, 307-309 ЦПК України, -

ПРОШУ:

        1. Прийняти цю апеляційну скаргу до розгляду.
2. Застосувати позовну давність до вимог Пікалова Анатолія Михайловича у цій судовій справі про стягнення з Бурченка Анатолія Олександровича боргу, як з поручителя Вельможка І., на підставі договору поруки від 12.02.2003.
3. Скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя (суддя Галущенко Ю.А.) від 13.04.2009, згідно з яким задоволено позов Пікалова Анатолія Михайловича, визнано укладеним договір поруки від 12.02.2003 між Бурченко Анатолієм Олександровичем та Пікаловим Анатолієм Михайловичем; стягнуто з Бурченка Анатолія Олександровича на користь Пікалова Анатолія Михайловича борг за договором поруки від 12.02.2003 в сумі 349116,90 грн.; стягнуто з Бурченка Анатолія Олександровича в дохід держави витрати в розмірі 1730 грн.: 1700,00 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
4. Постановити нове рішення, яким залишити без задоволення позов Пікалова Анатолія Михайловича до Бурченка Анатолія Олександровича про стягнення боргу за договором поруки від 12.02.2003 з урахуванням інфляційних втрат, три відсотки річних та 5% в місяць за користування грошима в сумі 349116,90 грн.
5. Судові витрати покласти на позивача.

Додатки:
  • оригінал платіжного документа про сплату судового збору у сумі 1870,00 грн. з цієї апеляційної скарги;
  • копія рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя (суддя Галущенко Ю.А.) від 13.04.2009 по справі №2-1191/09;
  • копія протоколу від 19.03.2009 про затримання Бурченка А.О. в порядку ст.115 КПК України;
  • копія постанови Заводського районного суду м.Запоріжжя від 20.03.2009 про обрання відносно Бурченка А.О. запобіжного заходу у в...