Ідея.

Ти- саме затишне що у мене є. З тобою немає думок, які лякають. Немає й химер, що ховаються серед хвилин майбутнього. Немає переживань. З тобою напрочуд спокійно. Сонячні промені цілують твої очі, від чого вони стають  теплішимим, ніж зазвичай. Твоя міцна рука тримає мою долоню, наче боїшся, що хтось може мене поцупити. З тобою світ стає зовсім інакшим. Він стає суцільною домівкою і немає значення де я. Є ти. «Хочеш кави?». З думок вириває твоє запитання. Так лагідно і м'яко вмієш говорити тільки ти. Вже через мить ти тримаєш два горня з паруючим напоєм. З посмішкою протягуєш одне з них : «Обережно. Гаряче». Завжди турбуєшся про мене й мою рівновагу. Ти завжди казав, що для тебе має значення мій настрій. Поряд з тобою я відчуваю себе у безпеці. «Ти, мабуть, втомилась. Ходімо додому. Я загорну тебе в ковдру». Все той самий лагідний голос. Колись ти був тільки образом в моїй голові…