“Управление процессом реструктуризации"

РОЗДІЛ 1ТЕОРЕТИЧІОСНОВИ ПРОВЕДЕНЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ 1.1. Економіко-правові аспекти реструктуризації підприємств в Україні У світовій і вітчизняній теорії та практиці одним із поширених засобівфінансового оздоровлення підприємства є реструктуризація, але єдиного

визначення цього поняття не існує, їх сукупність можна поділити на дві групи. Перша група авторів поняттяреструктуризації розглядає у найзагальнішому вигляді як «будь-які зміни

стратегічного характеру на підприємстві». Подібну оцінку наводить Л. Водачек:

«… реструктуризація – це комплексні та взаємозв’язані зміни структури, що

забезпечують функціонування підприємства в цілому».Друга група авторів у своїх визначеннях реструктуризації робить акцент наокремих її аспектах – цілях, напрямках проведення та формах реалізації. Так, О.

Паровий відзначає націленість процесу реструктуризації на «збільшення

продуктивності праці та конкурентоспроможності підприємств, що має на меті

підвищення ефективності виробництва та ефективного розподілу ресурсів». Дж.

Монтгомері розглядає наслідки реструктуризації як докорінні зміни у діяльності

підприємства, в управлінні ним, в його робочій силі та в структурі фінансів для

підвищення прибутковості, скорочення витрат і поліпшення якості продукції. Ще

реструктуризація визначається як «структурна перебудова з метою забезпечення

ефективного розподілу і виростання всіх ресурсів підприємства (матеріальних,

фінансових, трудових, землі, технології), яка полягає у створенні комплексу

бізнес-одиниць на основі розподілу, об’єднання, ліквідації (передавання) діючих

і організації нових структурних підрозділів, приєднання до підприємства інших

підприємств, придбання визначальної частки у статутному капіталі або акцій

сторонніх організацій».На погляд Л. Кальніченко та О. Медрул поняття реструктуризації можнасформулювати таким чином: реструктуризація – це перебудова підприємства, яка

націлена на підвищення його конкурентоспроможності і здійснюється шляхом змін у

використанні ресурсів і напрямах діяльності задля досягнення цілей підприємств.

Аістова М. Д. та Астраханцев І. А. розглядають реструктуризацію як радикальнузміну структури господарської організації (активів, власності, фінансів,

управління, кадрів), що забезпечує функціонування підприємства в цілому.Існує і протилежна точка зору насущність реструктуризації. Останнім часом врозвинутих капіталістичних країнах цей термін почав вживатися для визначення

комплексної програми впровадження змін, метою якої є зростання ринкової

вартості підприємства.У цьому розумінні реструктуризацію можуть і повинні проводити не тількикризові та державні підприємства, а й усі суб’єкти господарювання, оскільки

відповідно до сучасної концепції менеджменту стратегічною метою підприємства

найчастіше визнається зростання ринкової вартості та добробуту власників [7,

11, 17].Для існуючого етапу розвитку нормативно-правового регулювання в Україніхарактерна відсутність (на відміну від більшості країн Центральної та Східної

Європи) спеціального законодавства. В нашій країні ці питання регулюються

підзаконними нормативними актами (постанови і розпорядження Кабінету Міністрів,

положення і методики Фонду державного майна, накази міністерств ті відомств).