Мене звати Вікторія, і я — це більше, ніж просто ім’я. Я — історія, що пишеться кожного дня. Я людина, яка не боїться бути собою, навіть якщо світ навколо змінюється зі швидкістю вітру. У мені живе тиха впертість і невидимий вогонь — той, що змушує не здаватися, навіть коли хочеться опустити руки.
Я люблю помічати деталі, які більшість пропускає: світло, що падає через фіранку, шелест дерев, коли йду додому, або випадкову усмішку незнайомця. Можливо, я трохи мрійниця, але мені це подобається. Бо мрії — це не просто втеча від реальності, це напрям, куди я йду.
У мені поєднуються спокій і пристрасть. Я можу бути лагідною, а можу — рішучою. Я не ідеальна, але й не намагаюся такою бути. Я — справжня. І саме це моя сила.
Я не шукаю гучних тріумфів. Моє щастя — у простому: у розмовах із близькими, у моментах, коли мовчання не ніякове, у відчутті, що я на правильному шляху.
Мене звати Вікторія — і це не просто ім’я. Це мій вибір жити з відкритим серцем і не боятись бути собою.