Я все встигну (замальовка)

Явсе встигнуДощ тарабанив у шибки вікон, дощ колов моєтіло дрібними шпажками. У черевиках смішно хлюпало, вони враз зробилися із

середини слизькими і це сповільнювало мою ходу, проте я вже давно була мокрою,

мов хлющ, тож тут чи поспішай чи ні однаковісінько. 

Четвер добігав краю, ще лишалося хвилин десять до опівночі і почнеться

очікувана п’ятниця, така улюблена моїми співробітниками. Від згадки про колег

та наш офіс, я усміхаюся, бо вже передбачаю завтрашній ранок і напевно знаю хто

що скаже. 

Поодинокі перехожі поспішали до найближчого метро, аби встигнути і швидше

опинитися вдома. А я ішла собі, смакуючи ці краплини і дуже тішилася, що можу

дозволити собі насолоджуватися теперішнім і нікуди не поспішати. А куди

поспішати, коли мені з цим дощем по дорозі? Та й до ранку ще досить часу, тож

ще встигну і висохнути, і поспати. 

Я все встигну…